Незалежні медіа Прикарпаття

Switch to desktop

1949 рік. Станіславський «Спартак» на порозі становлення. ФОТО

74218598 515520179230204 1825323610030473216 n

70 років тому станіславський «Спартак» успішно розпочав свої виступи у республіканських та всесоюзних змаганнях.

 

Завершилась Друга світова війна. Територія Галичини вдруге увійшла до складу СРСР, як це сталось у вересні 1939 року, коли гітлерівська Німеччина та сталінський Радянський Союз розв'язали найстрашнішу війну в історії людства, пишуть "Незалежні медіа Прикарпаття".

 

В Європі налагоджувалось мирне життя. Не виключення був і Станіслав. Із встановлення совєтського порядку, місцеві органи влади почали відновлювати спортивні товариства, більшість яких з'явилось на теренах краю із приходом Робітничо-селянської Червоної армії на територію Польщі, яка згідно пакту Молотова-Рібентроппа, котра була поділена між двома країнами-агресорами.

 

Достеменно відомо, що перший матч відбувся на стадіоні «Спартак» - 20 травня 1945року. До речі, в роки ІІ Світової війни він носив назву «Спортове грище за парком» та на ньому проводились матчі чемпіонату (першеньства) дистрикту  Галичини, в якій грали станіславський «Черник» та «Заграва» .

 

Так ось, у першому футбольному матчі, що мав статус товариського, зустрілись команда «Молнія», яка була зібрана із працівників зв'язку Станіславщини та команда Будинку Червоної Армії із Києва. В присутності п'ять тисяч глядачів перемогу святкували гості - 5:2.

 

8 жовтня 1945 року футбольна команда Станіслава вперше стартувала в розіграші Кубку Радянської України. В першому матчі, що припав на етап 1/32 фіналу,   футболісти Станіслава, на власному полі, впевнено перемогли команду Луцька - 4:0.

 

Через шість днів, вже у Львові, відбувся матч наступного раунду розіграшу Кубку . Львівське «Динамо» нанесла нищівної поразки гостям - 6:0.

 

Участь команди Станіслава у розіграші Кубку Радянської України, була перша та остання. За час розіграшу цього Кубку (1936-1938 та 1944-1948 роки) його володарем ставало виключно київське «Динамо».

 

Наступного року, команда Станіслава вперше стала учасником чемпіонату УРСР серед колективів фізкультури. Об'єднана команда Станіславова виступали у групі Захід. Дебют на республіканській арені не можна назвати вдалим.   За підсумками групового етапу об'єднана команда міста зайняла лише 6 місце, випередивши тільки тернопільський «Локомотив» та «Динамо» із Рівного.

 

Наступного року Станіслав на республіканській арені представляло станіславське «Динамо», в якій грали переважно працівники місцевих органів НКВС. У своїй четвертій зоні, «динамівці» зайняли останнє - четверте місце.

 

В 1948 році., вперше, Станіслав на всеукраїнській арені був представлений двома колективами. Крім «Динамо», в першості УРСР, участь прийняла команда «Медик». Основу якої складали лікарі. Так воротарем команди був головний хірург станіславської лікарні, професор Малиновський, а гравцями команди доктор-хірург Рогуцький, лікар Яворський. Саме в цій команді розпочинав свій шлях у футболі Мирослав Думанський, який на той час працював рентген-лаборантом.

72729398 2656178607943337 8216462098708824064 n

Малиновський, а гравцями команди доктор-хірург Рогуцький, лікар Яворський. Саме в цій команді розпочинав свій шлях у футболі Мирослав Думанський, який на той час працював рентген-лаборантом.

 

У 10-ій зоні, де виступали обидва колективи, «Динамо» фінішувало четвертим, а «Медик» сьомим, серед дев'яти команд першого групового етапу у зоні.

 

Слід також відзначити, що наприкінці 1948 року, команду було розформовано, оскільки було репресовано професора Малиновського та його сім'ю, яких в наступному було заслано на Далекий Схід. Самобутня команда, яка також здобувала певні успіхи у футбольних перегонах Станіславської області - припинила своє існування.

 

В 1949 році Станіслав у чемпіонаті УРСР серед КФК, як і у передньому сезоні, представляло дві команди. «Динамо» виступало у дев'ятій зоні, а «Спартак», що вперше взяв участь у цьому чемпіонаті – в десятій.

 

За підсумками першого етапу, у своїх зонах «Динамо» зайняло п'яте місце, а «Спартак –перше.

 

За тодішнім Регламентом Чемпіонату УРСР КФК переможці усіх десяти зон проводили півфінальний етап, у двох групах, які мали налічувати по п'ять команд. За підсумками півфінального турніру   визначались фіналісти Чемпіонату 1949р.

 

«Спартак» потрапив до другої півфінальної групи, яка свої матчі проводила у Станіславі. В групі крім місцевого «Спартака» участь брали ОБО Київ, «Локомотив» Тернопіль та «Динамо» Вінниця». П'яту команду групи,   «Водник» із Одеси була знято із змагань напередодні старту півфінального турніру.

 

У першому матчі, що відбувся на станіславському стадіоні «Спартак», господарі здолали вінницьке «Динамо» - 1:0. В другій грі, із тернопільським «Локомотивом»,  матч завершився у нічию - 1:1. В останньому матчі «спартаківців» грали із ОБО (Київ) та їх влаштовувала лише перемога, оскільки до заключного туру команди розділяло лише одне очко.  

 

Нажаль, численні вболівальники, що зібрались на стадіоні «Спартак», в кількості понад 6 000 глядачів, не змогли побачити звитяги своїх земляків. Матч завершився у нічию - 0:0.

 

Не зазнавши бодай жодної поразки у чемпіонаті УРСР (в усіх зіграних матчах команда здобула 7 перемог та три матчі завершила у нічию. при різниці м’ячів 25-5), по завершенню сезону вона отримала бронзові медалі чемпіонату УРСР серед КФК, разом із «Металургом» із Константинівки.

 

Ця звитяга стала першою в часи СРСР для футбольного Станіслава  на всеукраїнській арені. Саме вона стала першою, що передувала звитягам, які здобували футболісти «Спартака» в наступні десятиліття.

 

Переможцем чемпіонату УРСР серед КФК стала київська команда ОБО, яка у фіналі переграла дніпродзержинський «Металург» - 5:0.

 

Успішним для «Спартака» можна також вважати виступи у Кубку Української РСР 1949 року. На першому етапі, в 1/16 у Чернівцях «спартаківці» здобули мінімальну перемогу над одноклубниками із міста над Прутом - 1:0. В 1/8 фіналу, на власному полі перемогли тернопільський «Локомотив» - 4:2. Нажаль, розвинути свій успіх у кубкових перегонах, вони не змогли у матчі наступного раунду, мінімально поступившись кіровоградському «Трактору» (0:1).

 

Цій поразці можливе виправдання, оскільки напередодні, команда «Спартак» Станіславів взяла участь у Всесоюзному розіграші Кубку ДСО «Спартак», в якому станіславці представляли Українську РСР, як чемпіон української Ради товариства «Спартак» (перемігши у фінальному матчі полтавчан - 3:2 , переможний м’яч на рахунку Євгена Фірсова, у додатковий час гри).

 

В Ярославлі, де за головний трофей змагались 16 команд, що представляли республіки СРСР та міст Москви та Ленінграду. Команди були розбиті на дві групи. На груповому етапі, станіславці здобули п’ять перемог (над командами Казахстану, Азербайджану, Литви, Молдавії та Ленінграда). Один матч звели у нічию (із майбутнім переможцем, командою Москви) та в одному поступились (команді Павлова). У своїй групі команда посіла третю сходинку серед восьми команд.

72775767 412890832978820 3315718811256094720 n

В чемпіонаті та Кубку Станіславської області 1949 року «Спартак» впевнено здобував перемоги. У фіналі Кубку було подолано калуський «Хімік» (4:1), а в обласному чемпіонаті, в останньому турі здолавши «Динамо» (3:1), команда після двох років повернула собі звання чемпіона.

 

1949 рік фактично заклав став початком набуття статусу найсильнішої футбольної команди краю, саме за цією командою - на наступні півстоліття.

 

Нажаль, вже в нас час команда, яка проіснувала найбільше часу зникла з футбольної мапи України. Після невдалого сезону 2002/2003рр., коли команда за підсумками 12 чемпіонату України серед команд у першій лізі вилетіла до другої ліги, а з ним   фактично припинила своє існування. Всі потуги відродити добротну футбольну команду в Івано-Франківську зазнавали краху

 

В наступному ніякі ФК «Спартак», НФК «Спартак» ( в об'єднанні із ФК «Чорногорою»), ФК «Факел» (ФСК «Прикарпаття»), МФК «Тепловик» (наразі МФК «Прикарпаття») навіть не спромоглись повторити того, що здобував у своїй історії місцевий «Спартак» (з 1981р. – перейменовано у ФК «Прикарпаття»), який вперше заявив про себе далекому 1949р.

 

Всі висловлювання тих хто розповідав, що тільки вони різні месіі та лише тільки вони спроможні відродити боєздатну та самобутню футбольну команди в місті, залишались лише їхньою маячнею та пустою балаканиною…